​

​

Надання корекційно-розвиткових послуг

 в умовах інклюзивно-ресурсного центру

 

   Корекційно-розвиткові послуги (допомога) – це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

Розробляючи актуальні цілі для роботи з дитиною, спираємося на принципи цілепокладання SMART (абревіатура від англ. слів):

​​

​

​

​

​

​

 

​

   Корекційну програму складаємо з урахуванням розвитку дитини. Спочатку навчаємо самим простим навичкам, а більш складні елементи вводимо лише тоді, коли дитина засвоїла попередні.

Важливо розвивати та закріплювати успіхи дитини, розширюючи використання уже засвоєних вмінь та сприяти придбанню нових.

   Спільна робота команди фахівців ІРЦ спрямована на те, щоб навчити дитину навичкам, які будуть сприяти її розвитку та допоможуть їй жити самостійним та повноцінним життям, наскільки це можливо.

 

 Інноваційні технології в корекційно-розвитковій роботі

практичного психолога

 

   Діяльність практичного психолога ІРЦ спрямована на розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфери дітей з ООП. Робота проводиться за напрямами: корекція розвитку, корекція та розвиток психофізичних функцій.

З досвіду роботи відмічено, що у дітей з різними нозологіями спостерігаються проблеми недостатньої сформованості ігрових, соціальних, комунікативних, навчальних навичок. Щоб сформувати зазначені вміння найефективнішими виявились методи прикладного аналізу поведінки, у яких передбачені наступні етапи:

1. Визначаємо послідовні етапи (складання алгоритму завдань).

2. Відпрацювання однієї навички за раз.

3. Відпрацювання навички знову й знову.

4. У разі потреби давати підказки та використовувати поступове прибирання підказок.

5. Давати підкріплення за успіхи, які наближують до бажаної реакції.

   Дієвими під час корекційних занять для розвитку когнітивної сфери є сенсорні ігри. Найбільш широкого значення вони набули в роботі з дітьми з розладами аутистичного спектру, ДЦП. Починаємо роботу з розвитку психічних процесів, особливо відчуттів і цілісного сприйняття. Значну увагу при цьому приділяємо розвитку тактильного, зорово-тактильного, кінестетичного сприйняття. Тому в корекційні заняття включаємо ігри з кольором («Кольорова вода», «Змішуємо фарби»), з водою («Фонтан», «Море»), з крупами («Дощ», «Хованки») та іншими природніми матеріалами («Мильні бульбашки», «Пластилінові картинки»), з світлом і тінями («Сонячний зайчик», «Тіні на стіні», «Ліхтарик», «Темно – світло»), з рухами та тактильними відчуттями («Змійка», «Літаки»). Ігри допомагають дитині краще відчути, побачити та розпізнати світ. Через гру передаються позитивні емоції, є можливість контактування та спілкування з іншими людьми. Варто відзначити, що діти з різними особливостями по різному сприймають ту чи іншу гру. Тому під час заняття здійснюється індивідуальний підхід до кожної дитини, надаємо допомогу, підтримку.

Для підсилення мотивації до виконання завдань та бажаної поведінки використовуємо жетонну систему. Цю систему застосовуємо для дітей віком 5-12 років, які мають розлади аутистичного спектру, СДУГ та тяжкі порушення інтелекту. Жетонна система є системою надання заохочення дитині за прояви бажаної поведінки або виконання завдань. Дитина отримує улюблені іграшки, солодощі, улюблені заняття для проведення дозвілля лише тоді, коли проявила бажану поведінку або виконала поставлене нами завдання. Дитині треба точно визначити, якої саме поведінки від неї чекають 

З дітьми, які мають труднощі зі сприйняттям, розумінням та використанням мови застосовуємо візуальні стратегії. Щоб подати їм інформацію більш зрозумілою, використовуємо зображення або інші візуальні елементи. Дієвими є: візуальний розклад – ланцюг завдань на картинках , з якими дитина повинна впоратися протягом якогось певного часу; розклад «Спочатку – потім» –  візуальна послідовність із двох зображень, що мотивує дитину зробити щось, що їй не подобається, тому що потім буде щось приємне; «Соціальні історії» – ненав’язливий спосіб пояснити дітям соціальні поняття та правила у формі короткої історії.

   Під час корекційної роботи з гіперактивними дітьми, з ЗПР широко використовуємо нейропсихологічні вправи. Нейропсихологічна корекція спрямована на стимуляцію розвитку і формування злагодженої, скоординованої діяльності різних структур мозку: регуляції і контролю психічної діяльності, моторних навичок, зорового, слухового, просторового сприйняття тощо..

   Для розвитку довільної регуляції використовуємо вправи «Малювання двома руками», для зняття імпульсивності «Дзеркальне малювання», «Ніс – підлога – стеля», для розвитку концентрації уваги «Муха», «Модифікована таблиця Шульте», «Предметний пошук».

   Допомагає у корекційній роботі з дітьми і арт-терапія. Метод включає безліч підвидів. Перевагу надаємо пісочній терапії (робота з піском), ізотерапії (використання малювання). У пісочній терапії використовуємо техніку побудови пісочних світів, сюжетну гру.

   У дітей з інтелектуальними порушеннями, з розладами аутистичного спектру, з порушеннями опорно-рухового апарату та з іншими нозологіями відмічається не сформованість емоційно-вольової сфери. Роботу з ними спрямовуємо на ознайомлення з різними емоційними станами; оволодіння прийомами, що допомагають долати негативні емоційні реакції; підвищенню впевненості в собі і формуванню позитивної

самооцінки. Тут у нагоді стають вправи та ігри «Мішечок емоцій»,

«Портрет Емоцій», «Дзеркало емоцій», «Який (яка) я», «Вгадай

емоцію», «Настрій», «Продовж речення», «Вгадай-но»

(визначення стану людини за мімікою та пантомімікою), робота

з піктограмами та ін. Розвиток комунікативних здібностей

проводимо в ігровій формі. Граємо в такі ігри,як«Рукавички»,

«Мінялки іграшок», «Створюємо мультфільми» тощо.

    З метою психоемоційного відновлення дітей усіх вікових

категорій різних нозологій, у кабінеті наявна темна сенсорна

зона, яка оснащена пісочницею з підсвіткою, кольоровою

Панеллю для розвитку (Colour Match Panel), набори сенсорних

та світлових іграшок. Світлове сенсорне обладнання є

потужним інструментом, який сприяє глибокій релаксації, зниженню психоемоційного напруження, активізує та мотивує пізнавальну активність. Спеціальне освітлення сприяє заспокоєнню дитини та гармонізує емоційний стан.

    Отже, корекційна діяльність психолога спрямована на психологічну підтримку дитини на певному етапі її розвитку й формування соціально адаптованої особистості.

​

Інноваційні технології в корекційно-розвитковій роботі

 вчителя-реабілітолога

 

  Безпосереднє виконання реабілітаційної програми забезпечує вчитель-реабілітолог закладу, передбачає застосування специфічних технік згідно нозології дитини з ООП. Корекційну діяльність вчитель-реабілітолог здійснює за напрямами корекційних послуг: лікувальна фізкультура, корекція та розвиток психофізичних функцій. Головним елементом реабілітації є вправа або метод, педагогічні техніки.

     Протягом двох тижнів вчитель-реабілітолог спостерігає за дитиною, за її поведінкою на індивідуальних заняттях та на основі результатів спостереження, комплексної оцінки фізичного розвитку складає індивідуальну корекційно-розвиткову програму. При призначенні вправ та педагогічних методів вчитель-реабілітолог враховує конкретний діагноз, стан чи проблему, застереження, якщо такі є, тривалість і частоту втручання, а також тип конкретного терапевтичного заходу з вказанням анатомічної ділянки, ураженої функції і допоміжних засобів. Перед виконанням терапевтичних вправ лікар-реабілітолог надає рекомендації вчителю-реабілітологу: чи вправа повинна бути пасивною, виконуватись з фізичною допомогою чи цілком активно. Він завдає дозування, відзначає, чи вправа має передбачати, наприклад, зростаючу протидію, чи остаточну втому. Вказуються основні групи м’язів і суглоби, над якими необхідно працювати, розробляються комплекси вправ.

  Лікувальна гімнастика – ключовий компонент будь-якої програми реабілітації. Вчитель-реабілітолог з успіхом використовує спеціальні вправи для виправлення порушень і поліпшення функцій опорно-рухового апарату. В основному це діти зі сколіотичною та кіфотичною поставою, плоскостопістю, ДЦП.

    Реабілітологи закладу розробляють і проводять комплекси

гімнастичних вправ ЛФК з метою відновлення функції руху, поліпшення

координації та ходи, відновлення м’язової сили, підвищення фізичної

працездатності і функціональних можливостей, корекції кіфозу та

сколіозу, поліпшення пропріоцепції, зменшення тонусу м’язів. Головне

правило – вправи підбираються індивідуально. Щомісяця нові

комплекси вправ розробляються спеціалістом з використанням

гімнастичного обладнання: гімнастичної лави, комплексу гімнастичних

драбин, дошки Євмінова, гімнастичної палиці, гантелів, обручів,

велотренажерів.

    Вчитель-реабілітолог часто задіює своє власне тіло та кінцівки для

стабілізації постави дитини, асистуванні у її рухах, підтримці чи обмеженні рухів. Він здійснює відповідний тиск, полегшення чи скерування рухів, а також контроль ритму, амплітуди, пересвідчується в появі чи зникненні болю. Все, що виконується з дитиною, повинно демонструватись, проговорюватись, коментуватись з відповідним заохоченням чи застереженням.

Одним із основних завдань корекційної діяльності вчителя-реабілітолога є розвиток рухових функцій дитини з ДЦП. Починаючи від самого народження, дитина з ДЦП вимагає додаткової стимуляції для розвитку. При деяких патологічних станах розвиток уповільнений, йому можуть заважати патологічні рефлекси, понижений чи підвищений тонус м’язів, проблеми з координацією рухів, слабка рівновага та інше.

     Отже, реабілітолог спрямовує свою корекційну діяльність на розвиток основних рухових функцій, таких як лежання і перевертання, сидіння, повзання і рачкування, стояння, ходьби, бігу та стрибків. Все це вимагає тривалих, скоординованих зусиль реабілітолога, батьків, педагогів та інших спеціалістів. Тому, дітям з важкою формою ДЦП призначаємо пасивно-активну гімнастику з елементами масажу, яку виконує лікар-реабілітолог закладу. Спеціаліст навчає батьків, пояснює, як робити вправи, стежить за правильністю виконання, для того, щоб батьки самостійно виконували пасивно-активну гімнастику з дітьми вдома, так як систематичність та щоденне виконання вправ є основною умовою успішного реабілітаційного впливу щодо покращення фізичного стану дитини з порушеннями опорно-рухового апарату.

   У ігровій формі, застосовуючи різні допоміжні засоби, такі як

валики, м’ячі, цікаві предмети-іграшки, реабілітолог досягає вироблення

певних рухових стереотипів, наприклад опори на руку, утримання

рівноваги, хапання предметів, координації між собою погляду і руху руки

тощо.

   Елементи самомасажу застосовуються з метою укріплення м’язів

верхніх кінцівок з дітьми з недостатнім рівнем розвитку дрібної

моторики та корекції плоскостопості. З цією метою використовуємо

доріжку здоров’я «Соти», осередки якої наповнені природним

матеріалом (морською сіллю, камінням, піском, крупами, насінням

та ін), вправи з ходіння по ребристим дошкам, катання сводом нижньої

кінцівки тенісного м’яча або масажних м’ячів «огірок», збирання пальцями ніг пласмасових кришок із пластикових пляшок та ін.

  Сприяють розвитку дрібної моторики та тактильної чутливості такі заняття, як ліплення з пластиліну, тіста, маніпуляції з дрібним предметами – горохом, кукурудзою, ґудзиками, нанизування намиста, елементи самомасажу за допомогою вправ з каштанами, грецькими горіхами, масажними м’ячами. Ці заняття на перший погляд не містять нічого «реабілітаційного», проте досвідчений реабілітолог часто пропонує саме такі заняття як елемент індивідуальної програми реабілітації.

    У роботі з дітьми з порушеннями аутистичного спектру спецалістом застосовуються різноманітні ігрові техніки з використанням методу сенсорно-моторної інтеграції. Як виявилось,

достатньо значний відсоток дітей з РАС мають порушення

тактильної, пропріоцептивної та вестибулярної сенсорної системи.

Все це справляє дуже негативний вплив на процес розвитку і

навчання. Тому постає значне завдання перед

вчителем-реабілітологом – розвинути в дітей здатність сприймати

й аналізувати сенсорну інформацію, що допоможе їм набагато

ефективніше вивчати навколишній світ. З метою розвитку

сенсорної інтеграції на корекційно-розвиткових заняттях

вчитель-реабілітолог використовує ігри та вправи для розвитку

пропріоцептивної системи з використанням еластичної панчохи,

спуску-гірки з роликами, тренажера «Обіймашки», доріжки

«Здоров’я», кульковий басейн, м’які модулі «Веселка», «Конструктор», сенсорні м’ячі різної ваги тощо. Загальна ціль таких занять – стимулювати пропріоцептивну систему (сприймання сигналів від м’язів, зв’язок, суставів), покращити усвідомлення тіла, відчуття положення тіла в просторі і оптимальне застосування сили.

    Для розвитку вестибулярної системи застосовуємо вестибулярні дошки-балансири, драбинки-балансири, гойдалку «Гніздо», диск-гойдалку, фітболи та ін. Загальна мета цих даних вправ – координувати роботу двох сторін тіла і розвинути здатність дитини щодо злагодженого двохстороннього руху.

    Отже, незалежно від того, які види вправ застосовуються для виправлення конкретного стану дитини, кінцевою метою реабілітації є досягнення оптимального рівня фізичної підготовленості дитини з ООП враховуючи її індивідуальні можливості.

 

Інноваційні технології в корекційно-розвитковій роботі

 вчителя-логопеда

 

    Контингент дітей, які звертаються до ІРЦ віком від 2 до 18 років, мають різноманітні мовленнєві порушення та потребують логопедичної допомоги. Тому пріоритетним завданням логопедичної корекції вчителя-логопеда центру є: подолання порушень усного і писемного мовлення; розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо); формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін та зв’язного мовлення; формування комунікативних умінь; розвиток артикуляційної, загальної та дрібної моторики; розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційне забарвлення тощо); розвиток психічних процесів (увага, пам’ять, мислення, уява тощо).

    Особливого корекційного підходу потребує робота з дітьми, що мають тяжкі порушення мовлення (немовленнєві діти, діти з порушенням навиків читання та письма). Планування та проведення корекційно-розвиткової роботи здійснюється відповідно до специфіки мовленнєвих порушень, індивідуальності та вікових особливостей. Розкриємо деякі практичні аспекти корекційної роботи з дітьми цієї категорії.

    Основні завдання, які вирішуються на логопедичних заняттях з немовленнєвими дітьми:  формування спілкування «дорослий – дитина»; розширення об’єму розуміння зверненого мовлення; формування спілкування за допомогою вербальних засобів (зоровий контакт, розвиток зорової і слухової уваги, спілкування за допомогою предметних дій, використання жестів і звуків); нормалізація рухів артикуляційних органів; розвиток мовленнєвого дихання.

    Налагодженню контакту з дитиною перед початком

допомагають ігри: наслідування звуків з емоційним забарвленням

(«Коти капусту», «Погодуй зайчика», «Бий муху», «Витягни стрічку»);

шумові казки («Лисиця та риба», «Танок для мишки», «Заєць в лісі»);

музично-ритмічні ігри («Пограй з ведмедиком на барабані»,

«Розклади музичні інструменти») 

      У роботі з немовленнєвими дітьми впроваджуємо методику

формування психологічної бази мовлення , яка включає в себе три

етапи.

    Перший етап – встановлення контакту з дитиною і залучення її

до сумісної діяльності, яке відбувається через значимі для неї і

привабливі іграшки та предмети: інерційні, музичні іграшки, мильні

кульки. Контакт на перших порах може бути одностороннім: пропонємо дитині іграшки, показуємо можливі дії з іграшками, намагаємося зацікавити дитину. Всі свої дії коментуємо в традиційному порядку: використовуємо попереджуюче мовлення (Давай крутити дзиґу. Крути.); супроводжуючі форми мовлення (Молодець, ти завів машинку) та констатуюче мовлення.

     Другий етап – розвиток немовленнєвого наслідування на основі загальної, дрібної та артикуляційної моторики, в ході  якого навчаємо за необхідністю відтворювати побутові жести за проханням дорослого (привіт, повітряний поцілунок, «дай ручку», «ладушки»); імітувати рухи тварин (ходимо як ведмедики, як лисички, літаємо, як пташки, як метелики); розвиваємо наслідування на основі драматизації віршів (зображуємо, підкріплюємо жестами).

   Третій етап – розвиток мовленнєвого наслідування. Заохочення до мовленнєвого наслідування тісно пов’язане з практичною діяльністю дитини, з наочною ситуацією та грою.

   Тому корекційну роботу починаємо з вироблення у дітей вміння загального наслідування дій дорослих, а потім переходимо до власне мовленнєвого наслідування, так як воно потребує повторення окремих звуків та звукокомплексів зі смисловим навантаженням, слів різної складової структури та коротких фраз.

   На всіх етапах робота проводиться в різних способах взаємодії: за наслідуванням (дорослий робить – дитина допомагає); разом з дорослим; почергово (спочатку дорослий – потім дитина); самостійно за вербальною інструкцією.

   Без повноцінного розуміння звернених сигналів (як вербальних, так

і невербальних) діти з тяжкими порушеннями мовлення не наслідують

діяльності оточення, не включаються в активну взаємодію всередині

ігрових ситуацій, не ініціюють діалогічне співробітництво і не підтримують

його. Подоланню певних мовленнєвих бар’єрів з немовленнєвими дітьми

допомагає методика моторного планування. Дана методика

впроваджується з метою: врівноваження процесів збудження та

гальмування; формування контактності; впорядкування моторної

активності; організації уваги та пам’яті (слухової, зорової, слухомовленнєвої);

розвитку сприймання; набуття навички почерговості в діяльності; засвоєння

навичок гри за правилами та моторного розвитку, ритмічних видів діяльності.

   Принцип роботи над моторним плануванням поділяється на три категорії: велику моторику, дрібну моторику та артикуляційну моторику.

            До видів діяльності, які допомагають розвинути моторне планування, відносяться:

1. Проходження смуги перешкод

2. Логоритміка

3. Пальчикові ігри

4. Ігри з вкладишами та сортерами

5. Шнурівки

6. Продуктивна діяльність (малювання, ліплення, аплікація)

7. Ігри за методикою Монтессорі

1. Примітивна побутова праця.

Останнім часом у багатьох дітей з мовленнєвими вадами порушено кровопостачання стовбура мозку та іннервацію м’язів мовленнєвого апарату. Як результат – дитина не в змозі контролювати роботу цих м’язів. Тому в корекційній роботі з дітьми таких нозологій як, ДЦП, дислалія різних форм, дизартрія, ринолалія, афазія, заїкання, алалія та при порушеннях голосу, використовуємо логопедичний масаж – як активний метод механічного впливу. Масаж змінює стан м’язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферійного мовно-рухового апарату. Призначенню логопедичного масажу передує медична діагностика, що проводиться лікарем невропатологом.

            Під час логопедичної корекції використовуємо такі види масажу: класичний ручний, точковий та зондовий.

– це одна з основних технік масажних процедур, суть якої полягає в ручному опрацюванні тіла такими способами, як погладжування, розтирання і розминання, а також вібрація.

Точковий масаж – це глибока терапевтична масажна техніка роботи з біологічно активними і енергетичними точками тіла.

     Зондовий масаж впливає на рефлекторні зони і органи артикуляції, а також на постановку мови у дитини.

  Отже, використання нетрадиційних технологій на логопедичних заняттях, різноманітних прийомів і методів корекційного впливу, стимулює зацікавленість дітей з ООП до мовлення, спонукає до кращого засвоєння вивченого матеріалу.

 

Інноваційні технології в корекційно-розвитковій роботі

вчителя-дефектолога

 

    Вчитель-дефектолог надає корекційні послуги дітям з порушенням інтелектуального розвитку дітей, які перебувають на обліку в ІРЦ, шляхом проведення індивідуальних занять. Відповідно до особливостей розвитку дитини, її нозології та потреб розробляється індивідуальна корекційно-розвиткова програма, яка має загальні напрями роботи: розвиток пізнавальної сфери та психічних процесів, соціально – побутове орієнтування, засвоєння сенсорних еталонів, розвиток елементарних математичних здібностей, навчання елементам читання та письма.

    Незважаючи на труднощі формування уявлень і набуття знань та навичок, за умови організованого корекційно-розвивального навчання та використання спеціальних методів, прийомів та засобів, діти з інтелектуальним порушенням мають можливості для розвитку та навчання. У своїй роботі вчитель-дефектолог використовує елементи методик, що допомагають розвинутись дитині максимально: глобальне читання, сенсорне виховання за Марією Монтессорі, нейропсихологічні ігри тощо.

    Важлива складова інтелектуального розвитку дитини – загальна

обізнаність про довкілля. Це знання про деякі соціальні явища, живу та

неживу природу. Тому під час занять із дітьми, у яких порушення

когнітивних процесів, надається перевага формуванню образів та уявлень

про конкретні предмети та явища, навчанню розмежовувати своє прізвище

та ім’я, розрізняти черговість пір року, назв пташок, тварин, рослин,

елементарних понять. Велика увага приділяється спостереженню, як

важливому чиннику збагачення знань.

   Процеси пізнавальної діяльності дітей з порушенням когнітивного

розвитку недосконалі: звужене й обмежене сприйняття, недостатня

пам’ять і увага. З метою подолання цих проблем, дефектолог спеціально збагачує сенсорний досвід дитини, навчає розрізняти та називати колір, форму та розмір предметів, розташування у просторі, вчить вмінню застосовувати ці знання на практиці. Заняття проводяться у вигляді гри. Це важливо, бо діти ще не готові цілеспрямовано навчатися. Нові знання краще засвоюються тоді, коли викликають інтерес і представлені в доступній формі. Формуючи уявлення про колір, можна добирати предмети конкретного кольору за зразком та словесною інструкцією, для цього використовуються такі ігри, як: «Склади пірамідку», «Добери подібний» або «Де чий колір». Під час вивчення форми предмета дефектолог навчає дитину розрізняти плоскі та об’ємні геометричні фігури. Навчання починається з виділення конкретної форми, наприклад чотирикутника, з яких елементів він складається. Разом з дитиною знаходять предмети, схожі на чотирикутник, серед навколишніх предметів або на малюнках (шафа, книжка, прапорець).Знайомство з поняттям величини проводиться у вигляді гри «Великий – маленький». Для цього на столі виставляються предмети різної величини (мотрійки, яйця, мисочки). Дитина збирає спочатку всі маленькі предмети, називаючи їх, а потім всі великі.

    Неабияка увага приділяється формуванню уявлення про напрями простору, зокрема, вміння орієнтуватися на місцевості, площині, розуміти розташування предметів у просторі та формуванню вміння орієнтуватися в сторонах предмета, що знаходиться перед дитиною. З цією метою застосовуються нейропсихологічні ігри. Наприклад, ховаючи іграшки в різні місця кімнати (ведмедика –праворуч від місця, де сидить дитина, зайчика – ліворуч з  шафою), педагог промовляє: «праворуч підеш – ведмедика знайдеш, ліворуч – зайчика». Дитина має казати, куди вона хоче піти і що при цьому знайти. Дуже важливо навчати її виділяти та вміти пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у практичній діяльності.

            Основна мета при формуванні елементарних

математичних знань у дітей з інтелектуальним порушенням

полягає в тому, щоб дати їм математичні уявлення і початкові

поняття, навчити їх найпростіших способів виконання

математичних дій, сформувати відповідні уміння та навички,

доцільним при цьому є застосування системи Марії Монтессорі.

Ознайомлення з математичними уявленнями поєднуються  з

майбутніми навичками повсякденного життя. Наприклад, на

корекційних заняттях дефектолог пропонує дітям ігри з

природнього матеріалу. Маніпулюючи з крупою, дитина з’ясовує,

вміст якої пляшки більший: повної чи там, де півсклянки.

Наливаючи однаковий об’єм води у різні посудини (висока, малого

діаметра, низька, широка) або насипаючи порівну крупи, з’ясовує, що кількість не залежить від форми та розміру посудини. При вивченні та закріпленні нумерації чисел першого десятка, ілюструється кожне число відповідною кількістю предметів. Для кращого засвоєння цифр використовуються шершаві шаблони з написом цифр, числові штанги з табличками чисел, кружечки з цифрами, торбинки з намистинками, комплекти різнокольорових карт, різноманітні ланцюжки, золоті перлинки. Дитина викладає цифри з дрібних предметів (гречка, горох, кукурудза тощо).

    У роботі дефектолога часто зустрічаються такі випадки, коли дитина має специфічні порушення у процесі письма та читання. Такі порушення позначаються як «дисграфія» та «дислексія» – стан, основним проявом якого є стійка нездатність оволодіти навичками читання та письма за правилами графіки, не дивлячись на достатній для цього рівень інтелектуального та мовленнєвого розвитку, відсутність порушень слухового та зорового аналізаторів і оптимальні умови для навчання. Корекція таких порушень починається з уточнення звуковимови, вироблення диференціації фонем та навичок фонематичного аналізу в усному мовленні. Для цього широко використовуються вправи, запропоновані Марією Монтессорі. Вправи з шершавими літерами допомагають дитині зрозуміти зв’язок звуків усного мовлення та письмових знаків. Наприклад, під час письма дитина обводить двома пальчиками шершаву букву на дошці. Потім робить ті ж рухи, пишучи на підносі з крупою. Цю ж вправу вона може виконувати за допомогою палички. Спочатку обводити нею шершаву букву, а потім виводити цю букву на крупі. Рухомий алфавіт є інструментом для складання слів. Зазвичай дефектолог дістає з коробки одну за одною картки, а дитина має назвати слова, які починаються з вказаної на картці літери. Чим більше слів назве дитина на одну букву, тим краще.

            Педагоги-дефектологи нерідко зустрічаються у своїй роботі з дітьми, яким поставлений діагноз ранній дитячий аутизм (РДА). РДА проявляється у різних формах та рівнях інтелектуального і мовленнєвого розвитку. Корекцію таких дітей потрібно починати як можна раніше, так як необхідний дуже довгий та тривалий період систематичної роботи. Адаптаційний період з початком корекційної роботи триває декілька місяців. Тому дефектолог формує взаємовідносини з дитиною вже на 2-3 занятті. Другий етап роботи сприяє підготовці до навчання за столом.  Правильно організоване робоче місце привчає до необхідних навчальних стереотипів. Підготовлений матеріал кладеться зліва від дитини, виконаний матеріал – справа. Перекладати матеріал вона має самостійно. Після того, як дію виконано, слід використати заохочення, раніше визначеним способом. Діти з РДА успішно засвоюють глобальне читання, якщо їх правильно до цього підготувати. Його суть полягає в тому, що дитина одразу навчається читати цілі слова, не виокремлюючи окремих літер. Введення такого типу читання відбувається не раніше, ніж дитина почне співвідносити предмети з їх зображеннями, підбирати парні предмети або картинки.

      У випадку, коли дитина вже засвоїла глобальне читання, потрібно продовжувати мовленнєву терапію. У ході роботи з дітьми виявляється, що відбувається достатньо інтенсивне накопичення пасивного словника, але він складається в основному з іменників. Тому треба починати роботу з формування дієслівного словника. Саме з дієслів, які означають відпрацьовані дії, доцільно починати роботу над структурою простого речення. Перші завдання складаються з опорою на предметні дії. У подальшій роботі з розвитку мовлення необхідно збільшувати предикативність мовленнєвого матеріалу, що особливо важливо для тих аутичних дітей, у яких не сформувалось вербальне мовлення, але вони оволоділи глобальним читанням.